Помалу йдемо до весни.
Повільно, тихо, крок за кроком.
Зима ще хвалиться саньми,
Ще тулиться до хати боком.
Ще сіє, сіє і не спить.
Ще капризує серед ночі.
До долу віхола летить
І падає в зелені очі.
Помалу, але вже пора.
Пора подумать про насіння.
І вимести сніги з двора,
Зустріти перше потепління.
Напекти шишечок, коржів
І пригостити пташку ними.
Вона пробудеться від снів
І прожене холодні зими.
І защебече, заспіва.
Залопотить крильми в гніздечку.
Проклюнеться в землі трава.
Впряжеться коник у вуздечку.
Усе довкола оживе.
Усе кругом зазеленіє.
Вода в полях сніги порве,
Квітками небо зарясніє.
Вже скоро Стрічання. А там
Підемо спішною ходою
Щоб за горбами сам на сам
Зустрітись з ранньою весною.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар