Це не життя, це біг, калейдоскоп.
Давно не вальс, а джаз-модерн, хіп хоп.
Це пісня без мотиву і без слів.
Це ріки без води і без човнів.
Шаленний темп. Вже двадцять другий рік.
Дорослі діти, сивий чоловік.
Без смаку масло і хода не та.
І вже хустина личить на свята.
І світ не той, і обіцянок тьма.
Не та весна тепер, не та зима.
І "Дія" зависає і "Приват".
І лише той, як і колись, солдат.
І мати й батько, й з вишнями пиріг.
І ця весна холодна біля ніг.
Але цей темп, ця швидкість BMW
І в грудях серденько живе і неживе.
Спішать усі. Куди вони женуть.
Куди вітри свої жалі несуть.
Потрібно йти і бачить хмарку сизу
І як з під неї едельвейси лізуть.
І первоцвіти пробивають кригу.
І проліски вистрибують з під снігу.
Шаленний темп - це риса, чи ознака.
Але за все це Господу подяка.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар