Проснувся ранок, став на ноги.
В снігу одвірки і пороги.
Насипало, напорошило.
Кожухів вовняних нашило.
Надуло листячка під браму.
Змінило щастя панораму -
Тепер в пошані теревені
І зернята з гарбуз в кишені.
Тепер бур"ян не процвітає.
Подвір"я теж не заростає.
А паморозь блищить на шапці.
А в хаті модні піч і капці.
Тепер надулось пташеня.
Шкребеться в двері кошеня.
Проснувся ранок, затремтів
Та й тихо біля столу сів.
І в саму пору чай з лимоном.
Комусь для сили сало з хроном.
Кусочок хліба не завадить.
А ранок руки твої гладить.
І кличе день уже до праці
Без подарунків, без овацій,
А лиш з натхненням - за лопати,
Сніг від порогу відкидати.
Зима, зима, твої покої
З пахучої, липкої хвої.
Твої обійстя в білизні
І сині квіти на вікні.
І в тебе стільки див і свят.
І стільки з кавою горнят,
Що вистачить нам до весни.
А нині білі ясени.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар