......

..Мені тебе послав , напевне , Бог
Не - просто так, а як винагороду,
І ось живу, і дихаю за двох
І п'ю любов твою , немов цілющу воду !
Не знаю я , чи є на небесах
Місцина та , що Раєм називають
В якім душа по смерті воскреса ,
Та , ЩО є Рай , таки напевне знаю !
Торкнутися рукою до руки ,
Зустрітись поглядом , п'ючи ранкову каву ,
Почути сміх , немов струмок дзвінкий
Чи пОсмішку побачити лукаву ...
Та це лиш шлях !.. А далі блиск очей ,
Вуста напіввідкриті для цілунку ,
Торкаюся оголених плечей
Себе забувши від п'янкого трунку
Тону в тобі !... Тону... І це вже край ...
Бо більше , не існує вже нічого !..
Є тільки ми і наш маленький Рай ...
Є - ТИ і Я ... І дякувати Богу !...
********************************
Скоріше вже б, закІнчилась війна ,
Щоб ми могли з'єднати наші руки
І випивши по келиху вина -
Все надолужити , за довгі дні розлуки...

                               Еміль Дубров