Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

Ми мовчки мерзли, дуже-дуже...
...У заосінених містах
стрибало щастя по калюжах
в старих гумових чобітках.

А ми ховалися за двері,
за пластик вікон, за балкон,
включали вперто батареї
і куталися в поролон.

А щастя... Як воно сміялось!
Йому ж приблизно років сім.
У душі втомлені вривалось,
хотіло вірити усім...

Та восени, немов у січні,
жили асфальти й спориші
у закодованій навічно,
навік зачиненій душі.

І ми обходили далеко
смішний щасливий водограй.
А все було насправді легко:
бери стрибай, бери співай!

Кольорові негативи #Ольга Криштопа