А ось і сонце! Дякую тобі!
Світи, світи і бався у волоссі.
Конем гарцюй рожевим на вербі.
І ластовинням пробігай по носі.
Тримай в руці червоний свій ліхтар.
Крило тримай не криво - паралельно.
Знімай кожуха з непроглядних хмар.
Малюй життя не чорно, а пастельно.
Жени за світ цю мряку, цей надрив.
Цей страх в очах і "пофігізм" у дії.
Спали вогнем цей ковідний нарив
І лоскочи мої вологі вії.
А ось і сонце! Радуйся, душа!
Вже скоро ніч запалить нам ялинку.
І дасть цій темряві простого відкоша.
І подарує золоту сніжинку.
Мине цей рік, що дихать не давав.
Що цілий світ запхав в колючу клітку.
Він стільки душ у землю поховав.
Він не жалів ні дідуся, ні тітку.
А ось і сонце! Знать, надія є!
Ще поживемо, ще і заспіваєм.
Сьогодні сонце в небі виграє,
А це і є небесноземним раєм.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар