Взяв Іван святки на плечі та й поніс.
Потемнів в нас на відлигу старий ліс.
Вже закапало із даху й по Різдві.
Вже водиця заблищала у рові.
Сонце сяє, вітер мовчки походжа.
А під дубом мокре листя як іржа.
Під калиною дві пташки, один кіт.
І схилився від задуми сірий пліт.
По Різдві. І повертає на весну.
Розібрали ми ялину і сосну.
Відслужили вони вірно, тепер сплять.
Лише мишки по куточках шарудять.
Лише протяг скавулить біля дверей.
І майдани, і дороги без людей.
Доїдають люди з маком пироги
І лежить блискучий дощик навкруги.
По Різдві, по Водохрещі. По святках.
Молодиці і дівчата у хустках.
Парубки сховали Зірку Різдвяну.
Повертає вже помалу на весну.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар