ЗАВМЕРЛИ В ЧЕКАННІ ІКОНИ.... ЧЕКАЮТЬ ЛЮДИНУ...
Земля кровоточить, пульсують роз'ятрені рани,
Вже стогне вона від змайстрованих нами ж розп'ять,
Хтось в небо піде і не стріне на завтра світанок,
А хтось знавісніло у ближнього горло уп'явсь.
На стінах душі вицвітають картини про вічне,
Горять образи' у святинях, земля попелищ
Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
Благаючи в нього: " Коли ж від біди захистиш?".
Та слізьми розкаянь давно вже й убивці не плачуть,
Лишень кровоточить поставлена кимось свіча...
Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
Щоб ти навернулась до власних одвічних начал?!
Слюндровану землю не змусиш наве'сну родити,
Наосліп ідемо, благаючи "Боже, спаси!".
Завмерли в чеканні ікони - чекають Людину.
Та док ми воюєм - кривавлять тривожно зі снигм...
...Знов круком чорнезним минуле загрозливо зирить,
У ярма затягує душі, як було колись...
Як віри бракує сьогодні нам, справжньої віри,
Щоб феніксом Дух наш здійнявся над тліном увись!
Немає коментарів:
Дописати коментар