Вечір наступає,
Лізе на подушку.
Місяць зачепився
Свиткою за грушку.
Двері опустились
Тяжко на завіси.
Ніч уже торкнулась
Пальцями до ліси.
Потім вклякла тиша.
В сутінках завмерла.
Чулось, як вишнина
Хворі ноги терла.
Як рипіла брама,
Як вона стогнала.
Чулось, як по вікнах
Темрява сповзала.
Хтось іще молився,
Хтось ходив по хаті.
Тіні на причілку
Шастали горбаті.
Дві криві гілляки
Гнулись до віконця.
І усім завмерлим
Бракувало сонця.
А під ранок зірка
Позіхнула й впала.
Річка і дорога
Спати перестала.
Пару крапель вклякло.
Крапало й мочило.
Вітерцем легеньким
Ниви волочило.
Ранок не барився.
Порався завзято.
Дим поповз по стрісі
Хмуро й вайлувато.
І туман хапався
За траву руками.
Впало ясне сонце
Поміж вітряками...
Г.Потопляк. 2017.
Немає коментарів:
Дописати коментар