Небо слизьке від безвір'я земного...
Падають в Ангелів сльози убого...
Падають сльози та й крижаніють:
Душі людські ...не літають, німіють...
Люди давно не питають вже й :"Хто ми?.."
...Падають Ангели не від утоми--
Падають Ангели від безнадії:
Небо зневажують люди без мрії...
Люди забули, що кров не водиця!..
Що своє серце на торг --не годиться!..
Що є цінніша любов від багатства!
І що за наше -- нам і воздасться...
...Плакали Ангели...Сльози котились...
Падали Ангели, крила губились...
Небо слизьке вже й хмарок не тримало:
-- Люди!.. Ви ж -- люди! -- дощами шептало...
...Люди! Ми ж-- люди?..
Хіба цього мало?..
Галина Левкович
Немає коментарів:
Дописати коментар