Ставить крапку на спеці краплина дощу.
Затихає цвіркун у некошеній тиші.
І не так вже слова пересохлі печуть,
Ніби сказано все – навіть вітер не дише.
Ніби все розказала про квітку бджола,
І хрещатий тирлич оддзвенів синьо-синьо.
І метеликом літо торкнулось чола
І сплело потайком павутину осінню.
Сива крапля дощу – ще не крапка над і́,
Не закінчення речення в повісті зречень.
Тонуть хмари чорнильні в потоках води,
І вирує ще літо, готове до втечі.
© Михайло ЖАЙВОРОН
Світлина: Andrzej Berlowsk
Немає коментарів:
Дописати коментар