Сонце ніжно до світу торкалось,
Ранній вітер над садом кружляв ....
Квіти тільки від сну прокидались,
Їх серпанком туман огортав...
Серед цього прекрасного саду
Народився метелик на світ....
Свою лялечку легко позаду
Залишив...І нарешті-політ!
Свої крила розправив тоненькі
І ,підхоплений вітром, злетів...
Тріпотіло маленьке серденько,
Так багато відчути хотів...
Він так мріяв нектар назбирати
Із рожевих троянд і бузку...
Так приємно, так вільно літати
Закружляв у щасливім танку...
А стомившись, присів на ромашку
Відпочити й попити роси...
Раптом бачить маленьку комашку...
-Чом щасливий такий розкажи?
-Та похмуро у нього спитала
Здивувався метелик з тих слів...
-Я живу! А чи цього замало?
Ще багато сказати хотів
Про красу неймовірну природи
І про квітів п'янкий аромат....
Кришталеву вітрів прохолоду
Про квітучий улюблений сад...
Та комаха спинила спитала:
-А чи знаєш, що жити тобі
Тільки день ...
-Та невже цього мало?
Чи це привід сидіти в журбі?
В цьому й щастя у цьому і диво
В цьому привід для танців й пісень...
Не прокинуся завтра?Можливо...
Та сьогодні я маю цей день!
Це промовивши, просто у небо
Безтурботно злетів ,мов дитя...
-А ,можливо, і дійсно не треба
Може день-це насправді життя?
-Так подумала в серці комашка
Та не довго, хвилинку лишень...
І покинула врешті ромашку
Поспішила прожити свій день!
© Огнєва Інелла
Немає коментарів:
Дописати коментар