Під синім небом, під покровом,
Нетлінним, білим омофором
Народ живе, живе і пташка.
І найтендітніша ромашка.
Весь грішний люд, всі Божі тварі.
А Матінка сдить на хмарі.
Свята, достойна, непорочна,
Безсмертна і такак жіночна.
Під омофором наші мрії.
Осінні шати золотії.
Степи, поля, пустелі, ріки.
Мужі здорові і каліки.
І наші воїни-солдати,
Що захищають рідні хати.
І той, хто впав від куль, від ран,
І самий сивий ветеран.
А ще дитина в сповиточку.
А ще калина у садочку.
А ще, а ще... І не злічити.
Ми будемо під небом жити.
І дякувать. Маріє-Мамо,
Якими висловить словами
Свою і відданість, і вірність.
Свою любов, свою покірність.
Покрова нині, вже Покрова.
Горять у грубці сухі дрова.
Роса на шибці, сонце сяє
І омофор всіх накриває.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар