Відзвеніло літечко дзвоником і слізками.
І відтанцювало кониками й кізками.
Відспівало пташкою і дощами вмилося.
Відзвеніло літечко й поле задимілося.
Стало по осінньому сиро і туманно.
М"ятно, яблунево. Соєво й шафранно.
Маково й фасолево. Стало і медово.
Гірко стало, гірко. Навіть нездорово.
Сонце ще присвічує. Вітер повіває.
То туман туманиться, то уже світає.
Осінь з прибамбасами, кожен день з капризами
Накриває нивоньку золотими ризами.
Холодить і жалує. Коле й дошкуляє.
Небезпечні віруси миттю розсилає.
От уже й закашлялись люди та й страждають.
І весну-цілительку відтепер чекають.
Холодно, не холодно. Душно, бездуховно.
Викликів і капості безнадійно повно.
Але сонце блиснуло і душа здригнулася
І до дивоквіточки вранці посміхнулася...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар