ЛИСТОПАДОВЕ ...
А листя граба вже давно в коші.
А листя дуба сохне незворотно.
А вже осінній спокій на душі.
І вже в садочку вишеньці самотно.
Безверхе небо, тиснява хмарин.
Безлике поле, вкрите сивим димом.
Осіння тиша з золотин перлин.
А сонце й досі грається над Римом.
Ще й досі конюшина майорить
І деревій біліє в лоні моху.
А листячко під кленами горить.
А дощик висне й падає потроху.
Тримається за землю корінець
Зеленого, живого молодила.
Повзе і розростається мокрець
Там, де ще вчора матінка ходила.
І морозець ранкову тишу б"є.
І паморозь лягає спать на лавці.
Осіннє небо, ти уже моє.
Осінній холод тисне мої пальці.
І до зими лишилось пару днів.
І до весни дорога без ремонту.
І так багато ввечері вогнів
Від квіточки і ген до горизонту.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар