Не забуваймо, люди, про любов.
Вона одна керує нашим світом.
Вона не любить пафосних розмов
І квітне поміж нас духмяним цвітом.
І буде проростати з каменюк,
З піску сухого і липкої глини.
І пагоном потягнеться до рук,
І плакатиме листячком калини.
Вона нас зробить справжніми людьми.
Вона заставить велетнів тремтіти.
Любов земна з небесними крильми,
Ми з нею зможем в небо полетіти.
І землю захистить від ворогів.
І бідному подасть шматочок паски.
Любов нам послана із неба від богів.
Вона із ворогів знімає маски.
Вона всесильна, кожному дає
Тепло в душі, тендітність і надсилу.
А хто любов ніяк не визнає,
Життя скарає і зведе в могилу.
Сьогодні зло гарцює на коні.
І точить зуби об любовні вежі.
Воно в руїнах, далі на війні.
Клянеться в вірі й рве свої одежі.
Маскується, хамелеонить тло.
До тебе непомітно підсідає.
Сьогодні править бал всесвітнє зло,
Але любов його перемагає.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар