Їх було триста... Юні й сміливі...
Смерть не встигала збирати тіла...
Зрошена кров'ю трава на тій ниві,
Де та жалива розправа була...
Навіть дерева із жаху сивіли,
Небо ридало за юним життям...
Мов ту траву, їх безжально косили...
Та не здавалися більшовикам...
Юні роками та старці душею,
Вчора ще діти, сьогодні- стрільці...
Кров'ю писали страшну епопею...
Не відступили,хоч знали -мерці...
Страху не мали?!Чи їм не хотілось,
Ще на цім світі хоч трохи пожить?!
Зовсім ще діти,їм смерть і не снилась...
Та не змогли у той день відступить...
В серці тремтіла любов до Вкраїни,
Саме за неї віддали життя...
За її волю,за гідність,за зміни
Серце юнацьке втрачало биття...
А двадцять вісім,яких катували...
Нелюди люті,безжальні кати...
А вони гімн перед смертю співали...
Зовсім безсилі студенти-брати...
Мати чекала у день той на сина,
Сиве волосся і погляд німий...
Вже не побачіть їй рідну дитину,
Вже не вернеться синочок живий...
Юні і світлі в небо летіли,
Кров'ю омивши гріхи ворогів...
Щось наостанок сказати хотіли...
Та не лишилось від болю вже слів...
Бог їх до себе забрав з цього світу
В край де немає війни і смертей...
Щоб сивину з їх волосся омити
Ту, що дістали вони від людей..
Звірі-не люди... Страшно згадати...
Боже,дай розум ніколи в житті
Не повторити криваву ту дату,
Змити той гріх у своїм каятті!
Вірю,їх жертва була не даремна...
Крути-то кров ,що у нас на руках...
Що не дає нам забути ,як темно
Може зробитись у людських серцях...
Боже,хай стане нам розуму й сили
В пам'ять загиблих за віру дітей
Війни облишить і свічкою миру
Любов запалити у душах людей!
Огнєва Інелла
Немає коментарів:
Дописати коментар