Спочивай Тарасе, спочивай із Богом.
Знову білі вишні квітнуть під порогом.
Знову зеленіє явір біля плоту
І молитва лине в задушну суботу.
Хто спочив, не встане. Хто помер - вже вільний.
Знову дме зі сходу вітер божевільний.
Знову пугач плаче, а ворон сміється.
Горлиця сердешна над курганом в"ється.
Знов зловіщі хмари в образі спасіння.
На старих могилах лиш купа каміння.
Свіжі поховання біля Городища.
І поміж хрестами дощ від рання хлище
Спочивай, Тарасе. Ти давно в могилі.
А твої накази і сьогдні в силі.
А твої поеми - Покритки й Марії
Породили в душах нові Гамалії.
І сьогодні в морі абордаж і битва.
І сьогодні в полі голуб і молитва.
Знову перебенді з кобзами на часі
І духовне слово у чужинській рясі.
Знову свої гниди і заброди-воші
Нишпорять і шепчуть, що вони хороші.
Знову до престолу лізуть "атамани",
А земля сердешна зализує рани.
Спочивай Тарасе. Заповіт у силі.
Молимось сьогодні в тебе на могилі.
І Дніпро могутній миє тобі ноги.
Скільки ще тих кроків нам до перемоги...
Г.Потопляк. 2019.
Немає коментарів:
Дописати коментар