Жінка – це запрошення до щастя,
Їй поет присвячує вірші.
З нею, як в молитві на причасті,
Відчуваєш трепет у душі.
Жінка – це запрошення до свята,
З нею світ – веселий карнавал.
Вибух пристрасті, вогонь завзяття,
Почуттів несамовитих шквал.
Жінка – це освячена надія,
Жінка зупиняє щастя мить.
Все вона на світі зрозуміє,
Втішить, не осудить і простить.
Все, що в жінці є, то є від Бога –
Ніжний погляд і палкі вуста.
Не благає милості ні в кого.
Думка, нею мовлена, свята.
Жінка – це запрошення до світла.
Мов метелик, ніжна і легка,
І мінлива, наче подув вітру,
Невгамовна, мов стрімка ріка.
Жінка – це запрошення у диво,
У кохання осяйні світи,
Де, що забажаєш, все можливо,
Де розлук розведені мости.
Жінка – це запрошення до казки.
Помахом своїх пухнастих вій,
Посмішкою подарує ласку
І кохання розгорне сувій.
Жінка – це запрошення до раю,
До нових, омріяних висот,
В небеса бездонні і безкраї,
У сузір’я неземних щедрот (Вікторія Рутковська)
Немає коментарів:
Дописати коментар