В очікуванні зим я гріюсь листям з клена.
І шелестом беріз, і скрипом від воріт.
І ще моя трава після дощу зелена.
І мокро на душі, не вийти без чобіт.
Без теплого кашне і куртки з синтепону.
Я бачу крізь дощі сусальную ікону
І кола на шибках малюю по воді.
Ще гріюсь чебрецем, запарюю в горнятку.
І бачу сиву даль в калиновім снігу.
І бачу, як мороз під ноги кинув латку
На сірії поля і квіточку нагу.
Я відчуваю ріст озимої пшениці.
Її тоненький стан, її глибоку суть.
Побігли за яри червневі громовиці
І дощики мені осінній сум несуть.
І пріє деревій, і клякне кущ шипшини.
Без росту осока, похилена айва.
Я гріюсь вітерцем, що котиться з долини,
Де стежка в перстачі і росяна трава...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар