Прийшла до Бога ,
Стала на коліна.
- І що - все марно,
Я ж немов руїна?
За люд свій дуже
потерпаю....
Щодня синів своїх ,
Втрачаю....
Ракети розривають небо,
Стогін чується далеко.
Я вся обшарпана,
І кровоточать рани.
Вогнем обпалена,
Що, як мене не стане?
- Що ти, навіть і не смій!
Біля ікони у кутку постій.
Помолимось,
адже тривога.
До мене ти прийшла,
до Бога !
Розрадив її, допоміг,
Молитву взяв,
Підняв з-під ніг...
- Моя ж ти леле босонога,
Вкраїно рідна, калинова!
Народ твій волі захотів!
Разом здолаєм ворогів!
Пішла,окрилена, від Бога,
Вказав він вірну їй дорогу!
Зібрала дочок і синів,
Відкинула від них катів!
- З руїн, розбита, я постану,
І всі загоять свої рани,
І відбудуюся на славу!
Бо ж УКРАЇНСЬКА я держава! (Оля Більчук)
Немає коментарів:
Дописати коментар