А дощ іде. І що йому до того,
Що і без нього — цівка з-попід вій?
Розхристаним хлопчиськом босоного
Підскакує, як м'ячик по траві.
А дощ іде. Йому немає діла,
Що у душі — ще з лютого зима
Пита налякано, обледеніло,
Чом ні весни, ні літечка нема?
А дощ іде. Осінній вже, холодний,
Змагаючись з гудіннями сирен,
Вітрисько виє, наче пес голодний,
Римуючи війни гіркий катрен.
А дощ іде. Змиває кров і попіл,
Поміж руїн, хрестів, під гул гармат,
Де в бліндажах вже восьмий місяць поспіль
Із рук не випускає автомат
Незламний України син — солдат.
А дощ іде. Я плачу з ним. Молитва
З благанням щирим і слізьми луна:
— Дай, Боже, сили воїнам у битвах
Здолати карлика орду сповна.
Скінчиться Переможно хай війна!
Сліди дощу веселка осяйна
У мирнім небі і у душах витре.
Ольга Грейнер Савич
Немає коментарів:
Дописати коментар