Червоні тривоги і чорні підвали.
Сирени за горло всіх діточок брали.
Кричали безумно, ревли, реготали.
А потім раптово вони замовкали.
Ховали в кишені різдвяні гостинці.
Вдягали пальто і сиділи в застінку,
І мовили тихо - о, донечко, синку.
І слухали небо - летить - не летить.
Чи будемо дихать, чи будемо жить.
Чи впаде, чи ляже, чи в небі зірветься.
А Міг крутить кола й над нами сміється.
Така ось неділя, Різдво Бога Сина.
В червоному поясі вся Україна.
І спереду двері, й позаду стіна.
Біснується стерво, бо це ж сатана.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар