СТРІТЕННЯ.

 

Капав віск зі свічки.

І мерехтіли ікони.

Дмухало холодом з річки

І хвилювалися крони.

Верби схилили віття.

Липи завмерли в мовчанні.

Ревно молилились століття

Тисячу літ на світанні.

Ревно молились люди.

Стрітенням пахли престоли.

Десь вже родились юди

І ще не мерли бджоли.

Боса Марія у храмі,

Сонний Ісус у ряднині.

Він посміхається Мамі

І молока краплині.

Це народивсь Месія -

Мовила Анна людям.

Міцно тримала Марія

Два голубки на блюді.

В небо їх відпустила,

Жертва була за Сина.

І розцвіла по світу

Пальма, верба, калина.

Старець помер, дочекався

Миті народження Йсуса.

Ну а Він посміхався

З пелен святого обруса.

Ну а Він був готовий

Смерть на Хресті прийняти,

Щоб від гріхів житейських

Кожного з нас врятувати...

Стрітення капає воском.

Молиться, дякує, просить.

Ллється вода й відголоском

Срібним дзвіночком голосить.

Святість у кожній краплині.

Сила у свічці від грому.

Десь там далеко Йосип

Стелить під ноги солому...

Г.Потопляк.