Не забуваймо літо черешневе.
І цей буркун, і листячко вишневе.
Ці ручаї, ці хвилі полохливі.
Не забуваймо - літом ми щасливі.
Болить рука, дарма, воно минеться.
І вилікує, і залиже рани.
І будуть кликать в холодок каштани.
І буде щебетать посміттюха на сіні.
І будуть дні так схожі на осінні.
Буде гроза, а потім стане тихо.
І буде діток годувать буслиха.
Не забуваймо квітку конюшини.
І сосонку, й пірей біля стежини.
Несімо цмин і батоги петрові
У сиву осінь й зими нездорові.
І пам"ятаймо - літа середина -
Це потаємна долі серцевина,
Ще ти при силі, ще рука тримає.
І коні ситі, й ранок надихає.
А далі більше, далі будуть жнива.
І знову ти, людинонько, щаслива.
І знову, знову... Час біжить, не спиниш.
А там і двері від зими зачиниш...
Г.Потопляк.
2020рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар