***
Я не буду святкувати перемогу,
Бо війна не має перемог.
Я лиш очі підніму до Бога
І спитаю, чи Він є, той Бог?
Як ніколи так ще не було.
"Чи ти бачив? Чи ти чув, Всевишній?
Як вмирало місто і село?"
Я завию, начебто всі рани
На своєму тілі пронесла.
"Господи, це пізно, а чи рано
З сивиною нас війна звела?"
Я не стану будь-кого вітати.
Це не свято, це суцільний біль!
Ми роками ще не будем спати,
Чутимем тривоги звідусіль.
Як проб'ють востаннє кулемети
Донебесний простір три рази,
Я спитаю в Бога: "Боже, де ти?
Ми ж сльозами вмили образи!"
Чи для себе військо ти покликав?
Наших хлопців, наших юнаків?
Господи, твій світ такий великий,
А маленьких нас не захистив!"
Як настане день... Той день настане...
Як прийдуть додому, хто вцілів.
Лиш тоді незнане стане знаним:
Преса нам добавить мозолів.
Цифри стануть всюди, й поміж ребер.
Будуть нам ще снитись уві сні.
Перемоги кажете нам треба?
Перемог немає на війні.
13.09.23
Наталія Портяник
Немає коментарів:
Дописати коментар