Я ще не все сказала, я ще не скрізь була.
Не все переспівала, не все пережила.
Так мало зрозуміла, запуталась. Як буть...
А квіти і весною, і осінню цвітуть.
А осінь кличе в зими, а потім до весни.
Усе перемішалось, збагнути б, що і як.
Життя спішить налити і випить надурняк.
Життя скубе за коси і плечі гне униз.
Хтось кине чорним оком, хтось яблучко надгриз.
Хтось перейде дорогу - мені ж своє робить,
Забути про прикмети і далі собі жить.
І світ цей пізнавати, і кожен день з нуля.
Синицю упіймати, бо тяжко журавля.
І тісто замісити, хай пахнуть пироги.
І встати рано вранці не з лівої ноги.
Не все ще написала, не все розповіла.
Свої слова у римах синам заповіла.
Красується береза і золотить листок.
Між "вчора" і "сьогодні" тонесенький місток.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар