Ми рани твої залікуємо,
Ти тільки, Україно, живи.
Зруйноване все - відбудуємо,
І знову цвістимуть сади.
Закриєм своєю любов'ю.
Зітремо всі сльози пекучі,
Ми в щасті і в горі з тобою.
Не плач, бо кожна сльозина
У серці віддається журбою.
Не плач, моя Україно,
Тобі болить, як ніколи...
Стоїш, вся поранена мати,
Пошматована звіром жорстоким.
Та їм нас усіх не здолати,
Бо Ти - то є символ свободи.
... Всі шрами твої залікуємо,
Загоїмо руки, коліна...
Ті рани сльозами омиємо,
Щоб ти лиш жила, Україно...
Немає коментарів:
Дописати коментар