Летять роки, мов чайки білокрилі,
І за собою заметуть сліди.
Когось ми втратили, когось не долюбили,
А може й десь звернули не туди.
Роки летять, так швидко й невблаганно,
І вже назад немає вороття.
Не кожен з нас в житті є бездоганним,
Не в кожного щасливий шлях життя.
І хоч, як швидко, пролітають роки,
І хоч багато ми зазнали втрат.
Хтось нам на зустріч робить перші кроки,
Хтось добрим другом є, неначе брат.
Хтось сміючись в лице нам робить шкоду,
Хтось брудом лиє упродовж життя.
Таких людей, направду, дуже шкода,
Бо в них не буде світле майбуття.
Тож дорожімо тим, хто нас цінує,
Хто запитає: "як твій день минув",
Хто в хмурий день усмішку намалює,
Хто руку допомоги протягнув.
Роки летять, мов чайки білокрилі,
Крилом затулять сонце, так буває,
А ми тримаємося впевнено на хвилі,
Коли підтримку рідних відчуваєм!
Христина Сидор-Ровецька.
Немає коментарів:
Дописати коментар