Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 

Далеко не перша...

Дай, Бог, не остання.

Прийшла знов весна,

Здавалося рання.

Здавалось ось-ось

Забринить, заспіває.

Настане весна,

Яка лишень кохає.

Яка з теплих променів

Нитку пряде.

Яка на віконечко

Квітку кладе.

Тримає за руку

І рученьку гладить.

І в полі, і в лузі

Барвіночок садить.

Далеко не перша...

Та перша забулась.

Давно до земельки

Низенько нагнулась.

Поблякла, поблідла -

Ні крові, ні соку,

А ця, що настала,

Красуня нівроку.

То снігом притрусить,

То сонцем пригріє.

Сміється і плаче,

Пустує й дуріє.

Брикає по лузі,

Як первістка-кізка,

І гнеться легенько

Як біла берізка.

Г.Потопляк.