Ми всі стомились від зими,
Від темноти і сірих ранків.
Ось на, ось квіточку візьми,
Яка розквітла біля ганку.
Вони стомились теж чекать
Весну в долині, пташку в лузі.
Іди сюди, тут благодать,
Тут квіти, трави, тут всі друзі.
Залиш в минулому плачі
Тримайся вектору надії.
Не бійсь і більше не мовчи,
А в полі висій свої мрії.
Вони зійдуть і будуть жить.
І будеш ти перемагати.
Час так прискорено біжить,
Що не встигаю й описати.
А втома ця - вона пройде.
А ця війне зійде в могилу.
Весна засіє молоде
І знову будем мати силу.
І буде мати, батько, син.
І буде баба, дід і дочка.
І буде м"ята і полин.
І буде вишита сорочка.
Ми будемо! Хай гад сичить,
Хай ворог клацає зубами,
Ми будемо тут вічно жить
Й орати поле тракторами.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар