Ранкове...

Ще й чорти не бились навкулачки,
Сивий кіт, дрімає на печі,
Приладнав до пояса мантачку,
Та й іду, з косою на плечі.

Пахне ранок в'ялою травою,
Аромат акації п'янить,
Мишка, наполохана совою,
Завмирає стовбчиком на мить...

Тепло! Гарно! Пташечка співає
І повітря чисте, мов кришталь...
"Ку.... Ку-ку..." - долинуло десь з гаю,
Й відступає від душі печаль -

Ще кує зозуля! Ще рахує!!!
Сонце зійде і відступить тьма...
Тільки жаль, що цього не почує -
Той, кого на світі вже нема...

                           Еміль Дубров.