Солодкий спогад, ложка меду.
Тут крила наче на плечах.
Лечу, а в мене попереду
шкільне подвір"я в паничах.
Вони плетуться на штахети.
І білі айстри під вікном.
У пам"яті лиш силуети,
дитячий гамір над селом.
Портфель тяжкий, фартух шерстяний.
Манжети білі, комірець.
І запах осені духмяний.
Перо, чорнило, олівець...
А плаття строго по коліна.
Волосся сплетене в косу.
Щаслива, радісна дитина.
Ну як забути цю красу?
Ну як з роками не згадати,
ну як це можна заховать,
коли тебе будила мати,
а ти просилась ще поспать.
Коли твій носик у варенні,
коли сандалики в грязі.
Кругом дерева здоровенні,
а ти гойдаєшся в лозі.
Ти біля річки. Гуси, гуси...
Ти біля греблі. Гай, мій гай...
А дома мамині обруси.
А там в дитинстві рідний край.
А там ще бабця, там ще тато.
(Дідусь спочив на Соловках)
А там ще так всього багато.
А там поріг і рідний дах...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар