Ганно, бабусенько Ганно.
Ніжна селянськая панно.
Зморена вічною працею.
З кошиком, відрами й тацею.
В кошику всі твої роки
Гріють на сонечку боки.
А у відерцях тривоги
Миють водицею ноги.
Ну а на таці врожаї,
Що зав"язались у маї.
Маківки, зерна, пшонини.
Кетяги гіркі калини.
Ганно, бабусенько, нене.
Глянь, твоє поле зелене.
Ну а по ньому хлібець
Й стежка біжить навпростець.
Далі в гайок, до Трохима.
Там, де і Фроська, і Хима.
Де твої давні сусіди.
Там і печалі, і біди.
Діточки, Божі посланці,
Сплять на печі і лежанці.
Йосип їм пісню співає
І біля них засинає.
Ти ж подивись, подивись.
Знову і знов помолись.
Образ Варвари й Марії,
Прямо на стінах святії.
Всі вони тут. В твоїй хаті
Янголи ходять крилаті.
Духи тамтешнього світу
Й повно вишневого цвіту.
Лише тебе тут нема...
Ганни у піст. І зима...
Пам"ять. Молитва. І тиша.
Бабцю, ви найрідніша.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар