А я загляну під подушку,
дарма що в косах сивина.
Знайду там сливку, дику грушку.
Там вишенька лежить одна.
А ще там яблучко свячене.
Горішки грецькі і фундук.
Там сяє сонце золочене.
Усе аж проситься до рук.
Усе смачне, усе цукрове.
Невже для мене Миколай
поклав дарунок ґонорово.
Це ж не дарунок, просто рай.
Невже я все це заслужила.
Невже і я мале дитя?
Ця ніч мені наворижила
на довге і благе життя.
А я подякувала щиро,
я поклонилася богам.
І попросила в нього миру.
і трясці й кольки ворогам.
Тепла і затишку у хаті.
До хліба й хліба на столі.
Хай згинуть злодії й пихаті.
Хай згинуть війни і жалі.
Хай квітне нива, колоситься.
Цвіте волошка, мак горить.
Хай бідним рай земний насниться
і в ньому вони зможуть жить.
Хай наша рідна Україна,
земелька батьківська цвіте.
Хай матінка діждеться сина.
Хай сяє сонце золоте.
О Миколаю, все це хочу.
Вже скоро Рік Новий, кутя.
Пробач, що голову морочу.
Я у душі мале дитя.
Г.Потопляк. 2017.
Немає коментарів:
Дописати коментар