Зима настане, схоже, по Різдві.
Помалу трусить снігом від Стефана.
Вже зірку заховали Звіздарі.
І вже не гріє свитка полотняна.
Легенький мінус. Хмара, як клубок.
Трава зашерхла і вода чорніє.
Слизявіє на сонечку горбок,
Ну а під вечір знову він біліє.
Ну а під ранок тиша, ні чичирк.
І ковдра гріє плоть несамовито.
І вже стоїть в куточку черевик
Й нагадує про осінь і про літо.
А морозець щіпає та пече.
Він лізе в рукавиці і під поли.
Ажурні ковдри на горбочку тче
І накриває ними луки й доли.
Зима ще нам покаже язика.
Ще зажене у хату нашу волю.
А що нам подарує рік Бики?
Яку пошле для немовляти долю...
Сніжок, сніжок. Поволі заміта
І стежечку, і луки, і дорогу.
А ми ще празникуємо свята
І дякуєм за кожен подих Богу.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар