Всесвітній день поезії

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, переважно, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

 Рими за дверима.

Колись і я піду. Спокійно, без фанфар.

Переступлю межу і не залишу сліду.

Погасне серце враз. І блимнуть очі фар.

І я за горизонт по зустрічній поїду.

Немолодий поет напише довгий вірш.

Нервовий музикант присвятить увертюру.

Шкода, та я ж іще не бачила #Париж

і не губила час у коридорах Лувру.

Я все кудись ішла. Та, видно, не туди.

Прощала ворогів і залишала друзів.

Когось любила я. А хтось мене любив.

Я ж мріяла — колись щасливою проснуся.

І снилася мені захмарна синя вись,

що під прямим кутом стікала у безодню.

Я думала: життя — це завтра, це колись.

І не сприймала факт, що — ось воно, сьогодні.

Колись і я піду за обрій в заметіль.

Зберу своє життя у кошик, наче #сливи.

Залишу вам увесь свій смуток і свій біль.

Та ви їх не беріть. Бо я була щаслива!

Кольорові негативи

#Ольга Криштопа