РАДІАЦІЯ.
Та невидима радіація
І донині у жилах пече.
Хоч цвіте і калина й акація.
І хоч кров по аорті тече.
І зелена весна поміж вербами
Розсіває гіркий молочай,
Але пам"ять засіла між ребрами.
Просить боляче - не забувай.
Сива пам"ять сховалась у квіточці.
У барвінку, плющі. В чебреці.
Вона в тому забутому літечці
І на синій, далекій ріці.
Вона в дітках, що спали в колисочці.
В чорноземі, в гарячих пісках.
Сива пам"ять у глиняній мисочці
І на бабиних хворих руках.
То чорнобиль. Полин біля плотика.
То гірке і повітря й вода.
То печаль для вербового котика
І соснини, що стала руда.
То Полісся без плуга і коника.
То покинута хата і віз.
І звисає, як тінь із ослоника,
Посивілий, сумний верболіз...
Не згоріло тоді, так допалимо.
Не доплакало, буде ридать.
Перед всесвітом далі лукавимо
І ліси наші й знову горять.
Наші душі - неточні дозиметри.
А полісся - це попіл і дим.
І зникають на карті сантиметри.
І стає ліс зелений рудим...
Немає коментарів:
Дописати коментар