Клопоталась мати, добігала днина.
Баба до ікони впала на коліна.
Дід читав молитву, ворушились вуса.
Линула молитва прямо до Ісуса.
У печі палало, трохи пахло димом.
В небі впала зірка над Єрусалимом.
Над селом летіла вогняна комета
І ловила хмари у свої тенета.
Мати метушилась, підкидала дрова.
Вже давно поснули вівці і корова.
Тихо на подвір"ї шелестить солома.
Всі чужі далеко, хатні усі вдома.
Нині вечір посту, святість, благовісти.
"Нумо Морозенку, йди ж бо кутю їсти" -
Кликав дід до хати Морозенка, кликав.
З Дідуха солому і колоссє смикав.
Ось тобі й по святах, Дідух догорає.
На городі попіл вітер розвіває.
На столі підлива із грибів, цибулі.
Сонце повернуло до весни й зозулі.
Дід поважно каже про врожай, худобу.
Про усіх померлих, що пішли до гробу.
Просить Бога втіхи від дітей, онуків.
Молиться й до неба простягає руки.
Кропить всіх водою від лихого ока.
Щоб росла пшеничка кущиком висока.
Щоб неслися кури, не міліли ріки.
Щоб земля родила нині і повіки.
Ось така родинна вечеря голодна.
Перед Водохрестям ніч була холодна.
А на ранок іній на хресті і ризі.
І вода свячена на плечах і кризі.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар