А літо моє заблукало,
Згубилося в стрічках новин...
Цьогоріч все якось невдало
Пантрує біда навкруги...
І сонце чуже стало зовсім
Тепер не пече - холодить
На ґанку зажурена осінь,
Загойдує втомлену мить.
А літо було... і ще буде...
Так хочеться, щоб без війни
Стискаються болісно груди,
Ростуть по місцях бур'яни...
Та віриться все-таки в чудо
У милість високих небес
У те, що натомлені люди
Почують, як рід наш воскрес
І скрізь залунає молитва,
Подяка могутнім військам
Ми виграли врешті цю битву!
Ганьба вам, гнилим байстрюкам...
Ганьба вам за зламані долі,
За сльози дітей й матерів
Вам щастя не знати ніколи
За сотні... за сотні вінків...
©️ Аліна Войтенко
Немає коментарів:
Дописати коментар