Вигорів на сонці чуб юнацький,
заламався капелюх крислатий,
вже працює Серпень не так хвацько,
як тоді, коли ступив в пенати.
По чолі збігають краплі поту
і сорочка на вітрах зотліла,
теплі дні розтанули в роботі,
а душа ж романтики хотіла…
Вдень косив, сушив, складав копиці,
груші, яблука рум’янив і збирав,
поночі запалював зірниці
і дощем метеоритним дивував.
Переживши косовиці та обжинки,
росами пройде, сорочку чисту вдягне,
і чекатиме найкращу в світі Жінку,
що оцінить всі його звитяги.
Назбирає квітів їй яскравих.
найтепліші дні складе в букет,
знає, гостя любить мандрувати,
подарує ще й велосипед.
Вся краса жіноча – в капелюшку.
Як без нього? І про це подбав!
Сонця в нім втонула капелюшка.
З Сонцем в Осені проблеми. То він знав.
Край села її зустріне опівночі,
теплим подихом прикриє плечі,
хай лиш мить – пірне в кохані очі,
і на цілий рік запам’ятає вечір….
Леся Дмитерко
19.08.2019
Немає коментарів:
Дописати коментар