Терпкий терен, кисла сливка.
Грає в бутлику наливка.
Смажить сонце абрикоси,
А над ними оси, оси.
А над грушкою, де хата,
Хмара виповзла пузата
І полився дощик густий
На грушки і на капусту.
І побігли ручаї
Прямо в бабині гаї,
Прямо в балки, прямо в фоси.
Навпростець побігли в осінь.
І вже вранці туман долом.
І на вечір дим подолом
Заволочить і накриє
Все, що жовкне й червоніє.
Терен, терен. Терпка сливка.
Рветься завжди тонка нитка.
Голка гостра в дерези.
Як прожити без сльози.
Як без літа... Осінь зморить.
Зима все живе підкорить.
Буде з нього насміхаться,
Буде сонечка бояться.
Отакі думки на Спаса.
Терен - осені окраса.
Грушка - осені подруга.
А зима - за літом туга.
І життя - велика нива.
Чи нещасна, чи щаслива.
Чи з галушками в макітрі,
Чи із димом у повітрі...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар