Я Україна. Я твоя навік.
А вітер за вікном мій чоловік.
А трави, а дерева мої діти.
І я для того, щоб тебе любити.
Я воду п"ю з Дніпра, Десни і Смолки.
Я в них мочу свої рясні подолки.
Іду стернею, коле вона п"яти,
А я іду пшеничку в поле жати.
Горох косити, просо прополоти.
Я йду у млин муку з зерна молоти.
Варити сталь у доменній печі,
А на воротах горлиці й сичі.
І ластівки, й лелеки у гнізді.
І з ними лелечата молоді.
Я йду туди, де гомонить весна
І вже зі мню цілий рік війна.
Страшна потвора рід мій не щадить.
Це пекло нам потрібно пережить.
Перемогти, здолати, побороти.
І далі сіять, жати і молоти.
Я Україна. Квітка полонини,
Роса полісся і стебло калини.
Я корінь миру. Хай він скрізь росте.
І в мене сонце саме золоте.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар