Завтра почнеться війна,
але їй ще про це невідомо.
Сьогодні вона вихідна,
Є час, щоб зайнятися домом.
Сьогодні приймає дзвінки,
Ще голос знайомих спокійний.
Ніхто з них не хоче втікти
І дім свій покинути рідний.
Вже небо таке голубе
І хмари все вище прозорі.
Ще мить - і земля оживе,
І світ зацвіте у любові.
Готує весняний наряд:
В чім весну стрічати - важливо.
Ще землю не ранив снаряд.
Проснувся підсніжник на диво.
Лелеки іще не летять,
Ще спів солов'я не лунає.
Але горобці гомонять,
Що скоро весна прибуває.
А, отже, розквітне земля!
І врода жіноча розквітне.
І знов забуяє життя -
Щасливе, яскраве і світле!
У неї є стільки ідей
І безлічі планів на завтра.
Та день цей, немов фарисей:
Страшна причаїлась в нім правда.
Цей день - передвісник біди.
Весна вже наступить нескоро.
Цей лютий залишить сліди,
Що прокляті будуть народом.
...Вона ще сьогодні не знає,
Що зайвими будуть тюльпани...
Букет на столі... Засинає...
Дзвінок: "В нас війна!".
НЕ СВІТАЄ.
Наталія Петренко
Немає коментарів:
Дописати коментар