якби ми вчились так, як треба
якби ми правдою жили
можливо, менше б йшли до неба
і менше випили б смоли
якби своїх не продавали
можливо, батьку, не проспали б
нам Богом даної землі
та тільки день темніше ночі
нема споко́ю від тривог
і лиш слова твої пророчі
якими, мабуть, мовив Бог
і орять лихо, й засівають
які ж чекаємо плоди
що нам залишилось від раю
крім смерті, горя та біди
один вдягається в святкове
а інший в чорні сорочки
і вперто вчить своєї мови
бо легші, бачте, "языки"
бо не на часі, не на часі...
отак плюндрують і живуть
і що ти скажеш "бідоласі"
якщо у нього свій маршрут
та він все виоре на чисто
тобі залишить голий кут
і будеш землю чорну гризти
якщо не скажеш зараз й тут
якщо не скажеш свого слова
невже оглух ти і осліп
єдиний гімн, єдина мова
якщо мій хочеш їсти хліб
якщо ходитимеш землею
моїх славетних прадідів
де я вмираю за ідею
і віддаю на смерть синів
не лізь у чоботах до неба
і не топчи мої жнива
а вчи сьогодні так, як треба
святі Шевченкові слова....
Немає коментарів:
Дописати коментар