Я слухала, як моляться дощі...
Я слухала, як моляться дощі,
Нашіптують червневі древні мантри,
Як падають в загуслі спориші
З намоклих яблунь краплі-діаманти.
Я бачила, як літо між отав
Визбирувало бедриків вогнистих
І клало у мереживний рукав,
Мов знайдене розірване намисто.
Як в парасольці лілії бджола
Свої вологі крильця обтрусила,
Як хата в буйній зелені пливла
Й фіра́нки напинала, як вітрила…
І їй услід кивали з-за плотів
Такі розкішні пурпурові мальви.
А дощ над ними тихо дріботів –
Такий легкий, такий непроминальний.
© Наталя Данилюк, 2023 р.
Світлина: cortez13.
Немає коментарів:
Дописати коментар