Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 Між тим "тепер", і тим що зветься "вчора"

Непотребу й потрібного комора.

Фундамент долі й тріщини по ньому.

І новий ранок в платтячку новому.

У цьому просторі твої всі найрідніші.

І твої руки, й ноги там міцніші.

І твій садок ще родить кислі дички.

І ще роса чіпляється спіднички.

І ти біжиш, біжиш - не зупинити.

Умієш мріять, бачити й любити.

І з кожним днем все менше поворотів,

Все більше сліз, тривоги і "прильотів".

Дорога рівна. Та куди прямує.

Хто тебе любить, хто тебе цінує.

Подруг нема, спочили рано в бозі.

Батьки давно на зоряній дорозі.

Товариші лишилися по школі.

Попутники, приЯтелі по долі.

І шанувальники моїх віршів зі мною.

І цей бузок, що пахне так весною.

Ще мої Діти. Слава Богу є.

Вони мій штиль і сонечко моє.

Ще є село, а в ньому односельці

І дві сльози на запотілім шкельці.

Всього ще досталь. Є й захмарні ціни.

І є страшні від вражих бомб руїни.

І є війна, потвора біснувата.

Невже це я. І я така "багата".

Г.Потопляк.