Віднині пташка не співає,
Бо вже до Спаса повертає.
Бо Вже Ілля, Ілля Пророк
Нам завтра дасть живий урок.
І Маковій наприндить губи,
Покличе в сад до баби Люби.
А там вже пепенки, налив
І повний кошик спілих слив.
Вже повернуло в знак до Лева.
Погода жарка, бо серпнева.
Дощі скраєчку, вітер збоку -
Він заколисує сороку.
Вже квітне, твердне деревій.
Поміж каміння повно змій.
У фосах трави і кропива.
Вже до кінця підходять жнива.
В природі млість якась невтомна.
Тривога шастає бездомна.
В повітрі порох, тхне горілим
І дим вкриває поле сірим.
Бо йде війна. Хоч у природі
Краса така. Глянь, на колоді
Лелека пір"ячко скубе
І всюди літечко рябе.
І лелечата, чорногузи
Вже бігають в штанцях по лузі.
І горобці. Де ж горобці...
І в мами сльози на щоці...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар