Вона посадила тюльпани,
Де вирва велика була,
Кати поламали всі плани,
І в неї немає..житла.
Немає ні кухні,ні ліжка,
Та навіть розбили сарай..
Болить у онучки ще ніжка,
Хоч бабця кричала-Втікай!
Вони повернулися,вчора..
І клаптик землиці знайшли,
Та чорна ординська потвора,
так часто,тривожить їм сни!
Та мали у сумці..тюльпани!
І гіпс вже не сильно болів..
Ви ж підлі катюги -тирани!
Та я не знаходжу вже слів..
Старенька херсонська бабуся,
Онучка,ще зовсім дитя..
Я часто у Львові молюся,
За ваше стражденне життя.
Вони не хотіли лишатсь,
Зібрались.додому,назад.
Тюльпани,оті біля хати.
Не знищить ніколи вже кат!
Не знаю, як доля складеться!
Та знаю,лиш твердо одне!
Країна моя не здається!
Для нас,все що добре-святе!
Бабуся,онучка,тюльпани,
Бузок у Херсоні зацвів,
Чужинське нам рідним не стане!
Тікайте із наших країв!
Ідіть ви до біса,ординці!
До пекла потвори ідіть!
Бо ви в Україні-чужинці!
І мотлох тут свій заберіть!
А в нас,заколоситься жито,
Калина розпуститься знов,
Крізь сльози,почнемо ми жити!
Бо вся Україна-любов!
Світлана Д.
Немає коментарів:
Дописати коментар