* * *
Потопають сади у багряному листі,
А в дорозі до нас вже спішить снігопад,
Він накриє снігами стежки ті барвисті,
Та сьогодні господар іще листопад.
Листопад, ти неначе межа наших років,
За котрими біліють вже вічні сніги.
Листопад, дай пройти нам багато ще кроків,
Не іди ще від нас, листопад, не іди...
Хоч давно ми вже стали, як голуби, сивими,
Та душею і серцем завжди молоді.
Пам"ятаєш, якими ми були красивими
І безмежно щасливі були ми тоді?!
Ми любов пронесли крізь життєві незгоди,
І весна ще квітує у наших серцях.
Ми так любим життя будь-якої погоди!
Листопад, дай побути ще в тебе в гостях.
Автор: Ірина Глюз
Немає коментарів:
Дописати коментар